новий день прийшов
ось воно.
знову кінець місяця і чергові сподівання почати з нуля.
ну хіба не дурненька я?
і головне ж - знаю, що все можна змінити рухом душі майже в одну мить.
хоча...
я так хочу в гори...
я так хотіла би десь загубитися і щоби надовго......
інколи здається, що це лише бажання самого бажання, що далі воно і не піде...
а ще я собі думаю: чого ж я втікаю від того, до чого душа сама тягнеться?
чого я не слухаю себе і навіть інших, коли вони говорять вголос те, про що я боюся думати?
і взагалі...
забагато я трикрапок ставлю.